ВЛАСТИВОСТІ ГРАНІТУ!

Довговічність. Граніт відомий як “вічний” камінь. Дійсно, дрібнозернисті породи виявляють перші ознаки зносу та руйнування лише через 500 років. Гранітний саркофаг у Великій піраміді в Гізі (збудована приблизно 4500 років тому) практично не змінився з часом.
Висока міцність. Ця характеристика залежить від величини зерен. Породи з дрібнозернистою будовою мають межу міцності на стиск близько 300 МПа. За цим параметром граніт значно перевершує інші матеріали. Наприклад, міцність на стиснення бетону найвищого класу В30 становить лише 39,29 МПа, клінкерної цегли М1000 – 100 МПа. Якщо говорити простою мовою, то камінь витримує тиск близько 2200 кг на см2. Міцність на розтягування невисока і становить 3% від міцності на стиск. При порушенні технології видобутку в камені можуть утворюватися тонкі тріщини, які практично не впливають на міцність, але знижують міцність на розтяг.
Висока стійкість до впливу кислот та загалом природних явищ. Камінь витримує близько 300 циклів заморожування-відтавання, що робить його одним з найкращих матеріалів для зовнішньої обробки.
Середня вогнестійкість. Внаслідок поліморфних перетворень кварцу граніт розтріскується при температурах вище 600°C. Прямого контакту з вогнем камінь не витримує, але все ж таки він підходить для облаштування камінів (також як і мармур), оскільки температура їх зовнішнього облицювання рідко перевищує 120°C. Температура плавлення граніту становить у середньому 1200°C, але у присутності води цей параметр значно нижчий – близько 650°C.
Водонепроникність. Коефіцієнт водопоглинання мінералу дорівнює 0,05-0,17%, що можна порівняти з мармуром. Цей камінь практично не вбирає вологу, що робить його ідеальним для будівництва фонтанів, набережних, басейнів. Побічно цей параметр впливає і на морозостійкість. Низьке водопоглинання є наслідком низької пористості матеріалу. У гранітів пори займають трохи більше 1,5% загального обсягу.